ARTSphera.com.ua продажа и покупка произведений искусства картин работ мастеров

Русский Украинский Английский Немецкий Французский
Зарегистрировано: [1975] мастеров, [365] посетителей.
Опубликовано: [32817] работ.

Поиск по:
RSS feed
Последние новости
Музей азиатского искусства Crow демонстрирует современную японскую керамику
Первая персональная выставка новых произведений художника Яна-Оле Шимана в Касмине открылась в Нью-Йорке
Выставка посвящена голове как мотиву в искусстве
МоМА получает большой подарок от работ швейцарских архитекторов Herzog & de Meuron
Выставка отмечает Андреа дель Верроккьо и его самого известного ученика Леонардо
Последние статьи
«Где командовали высшие существа: Генрих Нюссляйн и друзья» открывается в галерее Гвидо В. Баудаха
Новая экспозиция Высокого музея посвящена искусству южных backroads
Выставка в Глиптотеке предлагает скульптурную одиссею 1789-1914 годов
Первая большая ретроспектива американского фотографа Салли Манн отправляется в Хьюстон
Tate Modern открывает крупную выставку работ пионерской художницы Доротеи Таннинг
Neo-Op: выставка Марка Дагли открывается в галерее Дэвида Ричарда
Выставка новых работ американской художницы Кэтрин Бернхардт открывается в Ксавье Хуфкенс
Вид искусства
Живопись(22953)
Другое(3334)
Графика(3261)
Архитектура(1969)
Вышивка(1048)
Скульптура(617)
Дерево(445)
Куклы(302)
Компьютерная графика(281)
Художественное фото(273)
Дизайн интерьера(254)
Церковное искусство(196)
Народное искусство(193)
Бижутерия(119)
Текстиль (батик)(107)
Керамика(105)
Витражи(103)
Аэрография(74)
Ювелирное искусство(66)
Фреска, мозаика(64)
Дизайн одежды(61)
Стекло(57)
Графический дизайн(38)
Декорации(26)
Лоскутная картина(14)
Флордизайн(9)
Пэчворк(4)
Бодиарт(3)
Плакат(2)
Ленд-арт(2)
Театр. костюмы(0)
День рождения
Андрей Луцевич Анатольевич
Дима Самойленко Витальевич
Наталия Рахманова
Ольга Зубкова
Полезные ссылки
Ежевика - товары для рукоделия
Облако тегов
Система Orphus


Написал статью: oposhnia

Українська вишивка. Кольори і способи вишивання.


Вишивка, як і барвисте ткацтво, з давніх-давен була улюбленим засобом художнього оздоблення різноманітних форм українського побуту. І зараз вишивка залишається найпоширенішим видом українського декоративно-ужиткового мистецтва. Ще не так давно важко було знайти таке українське село, де б не було бодай кількох прославлених вишивальниць, де б вишивка не знаходила застосування в хатньому побуті – на одязі, скатертині, рушнику, простирадлі, на подушці, фіранках, тощо. І скрізь вона зберігає свої локальні особливості, як в характері орнаментальних мотивів, так і в техніці виконання.
Протягом століть викристалізувався яскраво виражений український національний стиль художньої вишивки. Створювалось багатство її мистецьких особливостей (улюблені кольори, техніка виконання, окремі орнаментальні елементи, малюнки й композиції) в різних областях і регіонах України. Скажім на Київщині, переважають рослинний орнамент з улюбленими гронами винограду, з ягідками та невеликими за розміром квітками, червоний і чорний кольори вишивок, виконаних "занизуванням”, "гладдю”, "набіруванням”, "хрестиком”, тощо.
Техніка "гладі ", "мережки”, "фальшивого вирізування”, "набірування” властива для вишивок Чернігівської області. Для них характерні кольори: білий, білий з незначним вкрапленням червоного, чорного або чорно-червоного. Рослинний орнамент чернігівських вишивок часто комбінується з геометричними фігурами, а геометричний компонується суцільними смугами, з окремих елементів, часто у вигляді ромб і вірозеток. Типовим для чернігівської вишивки є "змережування”.
Ніжні і світлі, або зовсім білі рослинно-геометризовані вишивки Полтавщини. Виконані "гладдю”, "вирізуванням”, "виколюванням”, "мережкою”, контрастують з різнокольоровим подільським вишиванням "качалочками” та чорно-червоною "низзю”.
Вражають своєю яскравістю, багатобарвністю, багатством і різноманітністю переважно геометричних малюнків вишивки гуцульських та закарпатських митців.
Є на Україні, як відомо, й чимало осередків, які особливо славляться вишивкою. Наприклад Шишаки та Решетилівка на Полтавщині, Зозів та Клембівка на Поділлі, Літки на Чернігівщині, Вижниця на Буковині, Кагарлик на Київщині та інші.
У кожного з них своя історія, своя доля, своє художнє обличчя. На підтвердження сказаного, можна навести цікавий факт:
У післявоєнні роки побувала в Мукачеві під час храмового свята художниця і видатний знавець українського народного мистецтва О. Л. Кульчицька. Ходячи між людьми, що з’їхалися сюди з усього Прикарпаття та Закарпаття, Кульчицька підходила то до однієї, то до другої святково одягненої жінки, віталася і розпитувала, як живеться їй у своєму селі (називаючи при цьому конкретні села). Цим Кульчицька завжди викликала здивоване питання: "А як ви знаєте, що я звідти?” Художниця відповідала: "А по сорочці. Так вишивають тільки у Вашому селі”. Це була захоплююча мандрівка, яка продемонструвала безмежне багатство народного мистецтва, його стійкість, своєрідність локальних ознак.

Філософсько-символічна система вишиваних візерунів

В основу філософської системи української вишивки покладена трикратна життєдайна трійця знаків-символів: земля – вода – сонце, та плоди їх співіснування і взаємодоповнювання – дерева, квіти, зілля, птахи та зоряне небо. Символіка води, сонця, землі найчастіше виступає у вишивках буковинців, гуцулів, бойків, лемків, слобожан, волинян і подолян.
Простота, а водночас і влучність створеної системи знаків – хрестиків, квадратиків, "вужиків”, розкриває ставлення українців до таких філософських категорій, як всесвіт, життя на землі, народження, осмислення свого місця та покликання.
В філософській системі української вишивки дуже часто присутній візерунок червоної калини – дерева, що символізує живучість українського народу. Калина, яка має свою назву від давньої назви "сонце-коло”, пов’язувалася в дохристиянські часи з народженням всесвіту, вогненної трійці: сонця, місяця і зорі. Червоні, як кров, ягоди калини стали символом невмирущого народу і початку життєтворчого українського ланцюжка: "крапелька крові – жінка – народження – Україна відродження”. Не випадково тоді на весільних рушниках й сорочках молодої і молодого виступають часто соковиті грона калини:

У полі калина,
У полі червона,
Хорошенько цвіте.
Ой, роде наш красний,
Роде наш прекрасний,,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багацько нас є.

Калина – дуб, як мотиви найбільш поширені на сорочках парубків, поєднують у собі символи невмирущої краси і незвичайної сили. Дуб, як уособлення Перуна, бога сонячної чоловічої енергії разом з деревом роду-калиною – запевнювали життєдайну силу свого роду. Натомість символ вишиваного винограду розкриває радість – красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка вирощує і піклується деревом їхнього роду. Мотив винограду виступає найчастіше на родинних рушниках Чернігівщини й на жіночих і чоловічих сорочках Київщини й Полтавщини.
Для сім’ї, яка втратила на війні батька, чоловіка, брата чи нареченого вишивана дівчиною на сорочці ніжна трепетна квітка маку була символом незнищенної пам’яті свого роду та прагнення до його збереження і продовження. В основі такого змісту лежать вірування, що поле після битви вкривається навесні червоними маками.
Таємницю життя приховує багато інших квітів, особливо лілія і ружа, а також таке зілля, як хміль, шавлія, любисток.
Легендарна квітка лілії – це символ дівочих чарів, чистоти. А пишні троянди або ружі (в назві, якої знаходять давню назву і сонця-ра і крові-руда) означають вогненну кров. Квіти троянд, укладені у систему геометриного узору, це квіти і зорі, які уособлюють уявлення народу про систему всесвіту.
Мотиви такого зілля, як напр. хміль, а також шавлія, любисток і м’ята дуже близькі до символіки винограду. Хміль вказує на молоде буяння та любов. Гарно вишита червона полуниця, (від ще одної давньої назви сонця – Полель) – це ще один мотив вишиваних узорів – символів, що прославляють сонце, яке огріває землю. Одним з найбільш поширених мотивів вишивок є берегиня.
Вона, як суть творення і суть захисту, стала символом вічного оновлення та вічного життя. Берегиня – життєтворна мати, природа і жінка – мати, що дарує світові сина і дерево життя, яке сформулювало із мороку космосу гармонійну і чітку систему всесвіту.
Крім квітів, зілля і дерев особливо багата на українських вишивках символіка птахів. В залежності від нагоди, з приводу якого був вишитий рушник, різні птахи виспівують відповідний зміст. Так соловейко і зозуля, вишиті найчастіше на дівочих рушниках, сидять на гілці калини і немов співають: "Соловейко щебече, собі пару кличе”, а про вишиту зозулю співають: "до осені дівці да гулять, гулять”.
На весільних рушниках дуже часто розсідають пави жар-птиці, які несуть в собі сонячну енергію, і тому символізують теплоту сімейного життя.
Вишиті на рушниках соколи, голуби і півні, звернені один до одного голівками з ягідкою калини в дзьобику, зображені в основі дерева-знаку нової сім’ї – символізують шлюбну пару.
Серед мотивів птахів є і вірна супутниця людської оселі ластівка, яка завжди приносить добру вістку.
Згідно з філософським розумінням минулого, сучасного і майбутнього птахи розташовані при корені дерева, середині стовбура та віття з обох сторін то символи незнищимого дерева – роду.
Створені у глибокій минувшині – збережені в орнаментах українських вишивок символи-знаки трикратної життєдайної трійці землі – води – сонця, – це ті основні символи всесвіту, які разом з зірками, що розкидані по рукаві сорочки та зібрані в геометричний орнамент, дають уявлення про структуру всесвіту, його упорядкованість і гармонійність. Після авторки вступної статті до альбому "Знаки 155 стародавніх українських вишивок” Тетяни Островської "вся українська вишивка позначена благословенними знаками води і сонця. Сонце часто зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою, а знак води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя і тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергію...”
Плодом землі, води і сонця є кожне живе створіння, якого символом є як ми згадували – берегиня. Вишита берегиня скромно прикорінена в земному горнятку, ніби ще раз нагадує, що ми, як "кожне живе сотворіння – часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття”.

Давати рушник...

Рушник був на Україні обов’язковою приналежністю, окрасою народного побуту, а також своєрідним народним символом. З давніх-давен українці прикрашали стіни своїх хат вишиваними рушниками, які створювали відповідний настрій, формували естетичні смаки, були взірцем людської працьовитості, майстерності та мистецьких здібностей. Вишиваний рушник донині залишається атрибутом народних обрядів і звичаїв. Рушники давали у кількох випадках. З хлібом на вишитому рушникові виходили назустріч кожному, хто приходив в оселю з чистими задумами. Рушником зустрічали рідних і гостей, вітали народження немовляти в родині, вінчали молодих та проводжали людину в останню дорогу. Від слів "давати рушник” повстає в уяві українців старовинний звичай пов’язувати сватів рушниками на знак згоди дівчини одружитися з парубком, який послав до неї старостів.
Рушники стелили молодій парі під ноги, щоб стелився молодим щасливий шлях у життя. Рушник взагалі символізував щасливу дорогу. Про матір, яка дарує синові вишиваний рушник, відправляючи його у далеку дорогу – говориться між іншими у пісні П. Майбороди на слова А. Малишка:

Рідна мати, моя ти, ночей не доспала.
І водила мене у поля край села.
І в далеку дорогу ти мене на зорі провожала.
І рушник вишиваний на щастя на долю дала...

Український національний поет Тарас Шевченко, дивлячись на виконані з тонким відчуттям кольору, художнім смаком і майстерністю рушники, говорив, що з тих рушників промовляє душа обдарованого, щирого і гостинного народу. Шевченко хотів бачити на своїх весільних рушниках червоних горластих півнів, що збудили б народ від рабського сну. Шевченкові не судилося дожити дня свого шлюбу. На вишиваних рушниках, як він прагнув бачити в день вінчання, довелось українцям спускати у домовину труну з тілом пророка. Тому і тепер не дивує нікого факт, що в день шевченківських концертів, які святкують українці кожного року, над портретом Кобзаря з’являється вишиваний рушник.

Вишивка в житті українців поза батьківщиною

Для українців, виселених з рідних земель або народжених вже на засланні, згорток вишитого полотна ставав часто одним з найцінніших зматеріалізованих клаптиків далекої, забраної їм батьківщини.
Збережена бабунею і часто приховувана перед сусідами горсточок "вишитого життя” викликає спомини та згадку найкращих хвилин, прожитих під час родинних й суспільно-культурних свят у рідному краї, і компенсує його болючий брак. В таких хвилинах оживає все те українське, що знайшло своє образне втілення у вишивці. Оживає краса навколишнього життя і природи з квітами – символами й Шевчеківським вишневим садком.
Всі сподівання, одвідвічні надії і прагнення українців, як тих бездомних, проживаючих не в Україні, так і тих живучих "на нашій, не своїй землі”, виражали до 1991 року українські покоління, вішаючи рушник над автопортретом Кобзаря і накресленою ним програмою "в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”.
З тою ж надією краківська громада у 1983 році складаючи дар Папі Римському Іванові Павлові II, передала образ лемківської церкви і вишитий руками земної матері України рушник з вірою, що заведе він їх найбільшого релігійного провідника до Києва, для відродження прийнятого там тисячу років тому християнства.



ВВЕРХ

meta.ua Яндекс.Метрика

(c) Дизайн-група "Dolphins"